Про практику розгляду судами адміністративних справ про соціальні виплати

Головам місцевих загальних судів як адміністративних судів Житомирського апеляційного адміністративного округу

Інформаційний лист "Про практику розгляду судами адміністративних справ про соціальні виплати"

Формування єдиної судової практики й обумовлена нею об'єктивність юридичних відносин має важливе значення для становлення демократичних засад правосуддя в Україні. Визначальним у формуванні єдиної судової практики є однакове застосування законів України судами всіх ланок.

З метою вирішення питань, які виникають при здійсненні апеляційним адміністративним судом судочинства стосовно розгляду соціальних спорів за позовами фізичних осіб до органів Пенсійного фонду України щодо визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, Житомирський апеляційний адміністративний суд в порядку надання методичної допомоги вважає за необхідне повідомити наступне.

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який чітко визначає основні засади та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Кодексом адміністративного судочинства України, крім загального порядку розгляду адміністративних справ, передбачено і особливості розгляду окремих категорій справ. Зокрема, законодавцем визначено, що норми глави 6 КАС України мають пріоритет над загальними нормами цього Кодексу, які регулюють відповідні питання, оскільки є спеціальними, що містять лише особливості, що відрізняють їх від загального порядку провадження, проте не врегульовують процедуру вирішення відповідних категорій спорів у повному обсязі. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у зазначену главу з метою оперативного та ефективного судового захисту порушених прав введено нову статтю 183-2 «Скорочене провадження».

Метою запровадження даної процедури в адміністративному судочинстві слугувало прискорення розгляду нескладних справ індивідуального характеру, що забезпечується негайним виконанням таких судових рішень.

Особливості розгляду справи в скороченому провадженні передбачено частиною 4 статті 183-2 КАС України, відповідно до якої суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи в скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому частиною б цієї статті не передбачено можливості прийняття іншого рішення, ніж: постанови про задоволення позовних вимог.

Законодавець визначив, що у випадку, коли за результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені відповідачем заперечення, або за умови недостатності повідомлених позивачем обставин, прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого рішення без проведення засідання та виклику осіб, постановляє ухвалу про розгляд справи за загальними правилами КАС України. Дана ухвала оскарженню не підлягає.

Відтак, такі процесуальні дії, як відкриття скороченого провадження та перехід із скороченого провадження до розгляду справи за загальними правилами КАС України, обов'язково оформляються ухвалою.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, має відповідати вимогам п.6 ст. 183-2 КАС України.

Проте, слід зауважити, що подекуди, судді не звертають уваги на вимоги закону і допускають процесуальні порушення, як-то:

- в порушення положень ч. 1, 3 ст. 183-2 КАС України на стадії відкриття провадження в адміністративній справі не постановляється ухвала про відкриття скороченого провадження;

- за наявності ухвали про відкриття скороченого провадження, у постанові зазначається про її постановлення у відкритому судовому засіданні;

- розглянувши  справу у  скороченому  провадженні  у  постанові  зазначається  секретар судового засідання;

- непоодинокі випадки, коли справа розглянута за загальними правилами, але відсутній журнал судового засідання;

- окремі справи, позовні заяви в яких надійшли до суду в грудні 2010 року, розглянуті у письмовому провадженні.

Слід відмітити, що при розгляді справ даної категорії існує різна практика щодо застосування положень ст.ст.99 та 100 КАС України.

Зокрема, неоднаковою є практика як щодо визначення меж часу, за який підлягають задоволенню позовні вимоги громадян.

Мають місце випадки, коли позови задовольняються за тривалий період часу (кілька років) за умови безпідставного поновлення строку звернення до суду, або це питання взагалі замовчується.

Різною є практика визначення початкової дати задоволення вимог громадян за позовами, на підставі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст..54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, окремі суди цю дату визначають в межах визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а інші «прив'язують» її до першого числа відповідного календарного місяця (тим самим, виходять за межі шестимісячного строку).

Звертаємо увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.99 КАС України вказані вимоги підлягають до задоволення лише в межах шестимісячного строку, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правова конструкція «в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду» означає, що позов має подаватись лише в тих часових обмеженнях, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

У ч.2 ст.99 КАС України визначено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане із специфікою правовідносин.

Дана правова норма означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди першої інстанції, відмовляючи подекуди в задоволенні позовів в частині визнання протиправними дій та зобов'язань нараховування та виплати 30% державної соціальної допомоги в частині, яка виходить за межі шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України, не звертають уваги на приписи ст.100 КАС України, де вказано, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється відповідна ухвала.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі №1425/11/13-10 від 13.10.2010 року роз'яснив, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду. При цьому необхідно враховувати, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір. Тобто можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду (частина перша статті 100 КАС), а в іншій частині - відкривати провадження у справі (скорочене провадження).

Отже, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд першої інстанції має ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.

Крім того, встановивши, що органи Пенсійного фонду порушили норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними і зобов'язати Пенсійні фонди діяти відповідно до закону. Такими законами є Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивачам як дітям війни зазначеними Законами передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в силу ст. 22 Конституції України не може бути обмежена або скасована. Тобто судам, визнавши незаконними дії та зобов'язавши управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивачам за певний період, слід звертати увагу на той факт, що зі спливом вказаного терміну право позивача на таку соціальну допомогу не зникає, а продовжує існувати.

Разом з тим, практика судів постановляти про стягнення платежів на майбутній період, або зобов'язувати відповідача здійснювати платежі у вказаному розмірі на майбутнє,- є неправильною, у зв'язку з чим  судові рішення в цій частині скасовані.

Вирішуючи спори вказаної категорії та визначаючи початкову дату, з якої належить зобов'язувати відповідачів проводити такі нарахування та виплату позивачам необхідних коштів, судам слід виходити із визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку, а не «прив'язувати» дату по першого числа відповідного місяця. Така правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (див.справи №№ К-4551/09, К-59059/09, К-59640/09, К-5445/10, К-8779/10 та інші).

Допускаються помилки і тоді, коли суди першої інстанції, зобов'язуючи відповідачів
провести перерахунок та виплатити позивачам передбачені законом соціальні доплати, не
зазначають у постановах кінцевих дат перерахунку ( за період з до).

Не може апеляційний суд погодитись з правовою позицією окремих місцевих судів, які, вважають, що на вказані правовідносини положення ч.2 ст.99 КАС України не поширюються, задовольняють вимоги позивачів за кілька років і мотивують свої висновки ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що згадані виплати є нарахованою і невиплаченою пенсією, що неодержана позивачем з вини пенсійного органу.

Такі висновки є помилковими, оскільки згадані виплати є соціальними, і дія вказаного Закону на них не поширюється.

Крім того, звертаємо увагу місцевих судів, що при перевірці дотримання позивачами строків звернення до адміністративного суду, слід враховувати, що звернення особи до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням КСУ Рішення від 09.09.2010 р., є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Дані правові позиції Житомирський апеляційний адміністративний суд доводить до відома судів першої інстанції з метою покращення ефективності здійснення судочинства та для забезпечення однакового й правильного застосування судами положень законодавства при розгляді спорів про стягнення соціальних виплат.

Голова суду                                                                         Катерина   Франовська

28.03.2011 року