Узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами справ за позовами органів Пенсійного фонду України про стягнення сум

Відповідно до листа № 213/11-14/17 від 28.02.2017 Вищого адміністративного суду України організовано вивчення і узагальнення практики розгляду Житомирським апеляційним адміністративним судом та адміністративними судами апеляційного округу справ за позовами органів Пенсійного фонду України про стягнення сум.

Метою узагальнення стало виявлення проблемних питань, які виникали у суддів при розгляді справ згаданої категорії, а також сприяння виробленню єдиного підходу до їх вирішення та підвищення якості їх розгляду.

Предметом дослідження слугували судові рішення, ухвалені місцевими судами та апеляційним судом у 2016 році.

Статистична інформація

Згідно із статистичними даними судів першої інстанції упродовж 2016 року до місцевих адміністративних судів Житомирського апеляційного адміністративного округу надійшло 645 справ за позовами органів Пенсійного фонду України про стягнення коштів.

Для порівняння: у 2015 році до місцевих судів надійшло 1868 справ згаданої категорії, що в 3 рази більше ніж у 2016 році. Зменшення надходження справ даної категорії пов’язано із виключенням на законодавчому рівні пенсійних органів із списку пільговиків зі сплати судового збору.

Упродовж 2016 року майже усі (620 або 96%) позови органів Пенсійного фонду України про стягнення сум повернуті судами у зв’язку з несплатою судового збору. По суті заявлених позовних вимог вирішено 29 справ (17 справ ЖОАС, 12 справ РОАС).

У апеляційному порядку оскаржено 240 судових рішень, з яких: 57 – Житомирського окружного адміністративного суду (5 - про задоволення позову, 52 - інші), 180 – Рівненського окружного адміністративного суду (5 - про задоволення позову, 7 - про відмову в позові, 168 - інші), 3 – місцевих загальних судів як адміністративних судів (1 - про відмову в позові, 2 - інше).

Майже у всіх справах суб’єктами апеляційного оскарження судових рішень судів першої інстанції виступали пенсійні органи. Тільки у 9 справах з апеляційними скаргами звернулись суб’єкти господарювання.

 Результати розгляду апеляційних скарг пенсійних органів свідчать, що останні, звертаючись до суду з апеляційними скаргами на рішення судів першої інстанції, також не сплачували судовий збір за їх подання, у зв’язку з чим у 213 (89%) справах апеляційні скарги було повернуто. У 16 справах пенсійним органам відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Лише у 1-й справі закінчено апеляційний розгляд справи за апеляційною скаргою пенсійного органу, за результатами розгляду якої рішення місцевого загального суду скасовано, а провадження у справі закрито з підстав непідвідомчості справи адміністративному суду (справа № 274/2018/15-а про надміру виплаченої пенсії).

Апеляційні скарги суб’єктів господарювання у 4 справах повернуто з підстав несплати судового збору, у 1-й справі відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв’язку з пропуском строку на апеляційного оскарження, у 4 справах закінчено апеляційний розгляд, за результатами якого усі рішення судів першої інстанції залишені без змін.    

У касаційному порядку рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду, ухвалені у досліджуваній категорії справ, не переглядались.

Оскаржені у апеляційному порядку судові рішення свідчать, що суди першої інстанції ухвалювали їх у справах з приводу:

- стягнення із суб’єктів господарювання (роботодавців) заборгованості з витрат органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" – 224 справи (у 6 справах  позов задоволено, у 8 справах в позові відмовлено, у 209 справах позовну заяву повернуто з підстав несплати судового збору, у 1-й справі позовну заяву залишено без розгляду. За результатами апеляційного перегляду 3 рішення про задоволення позову залишено без змін);

- стягнення із суб’єктів підприємницької діяльності (роботодавців) заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших нормативних актів, на яку має право науковий працівник – 8 справ (у 1-й справі  позов задоволено ( справа № 817/4163/14), у 7 справах позовну заяву повернуто з підстав несплати судового збору);

- стягнення із суб’єктів господарювання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків – 3 справи, у яких позов задоволено (1-е рішення суду першої інстанції за наслідками апеляційного перегляду залишено без змін (справа № 806/1186/16);

- стягнення з фізичних осіб надміру або безпідставно виплаченої пенсії – 1 справа, у якій в задоволенні позову відмовлено. За наслідками апеляційного переглядурішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито (справа № 274/2018/15-а).

Судова практика з відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Аналіз рішень місцевих судів свідчить, що суди по різному вирішували справи даної категорії.

Неоднаковий підхід до вирішення цих спорів притаманний суддям Рівненського окружного адміністративного суду. У цьому суді одні судді вважали звернення пенсійних органів до суду із позовом про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій необґрунтованими, інші судді такі позовні вимоги задовольняли.

На думку суддів Рівненського окружного адміністративного суду, необґрунтованість звернення пенсійних органів до суду із згаданими позовами обумовлена відсутністю законодавчого врегулювання порядку сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Окрім того, стягнення пенсійними органами у судовому порядку таких витрат не належить до його повноважень.

Прикладом таких висновків може слугувати справа № 817/2504/15 за позовом Управління ПФУ в м. Рівне до ПАТ "Опорядбуд" про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, у якій відмовлено в задоволенні позову з мотивів, що порядок сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", жодним із законів чи підзаконних нормативно правих актів прийнятих Верховною Радою, Президентом чи Кабінетом Міністрів України не визначено, а видана Правлінням Пенсійного фонду Інструкція №21-1 від 19.12.2003 є підзаконним актом, що регламентують діяльність Пенсійного Фонду та його територіальних підрозділів, в тому числі щодо порядку розрахунку сум відшкодування виплачених органами Пенсійного фонду пільгових пенсій.

При цьому, Інструкція 21-1 не може визначати порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в тому числі відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, оскільки не є законодавством України, відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/98 від 09.07.1998 року, загально з якими під поняттям "законодавство України" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Крім того, судом зазначено, що Законами України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не визначено право Пенсійного фонду України звертатись до суду з позовом про стягнення витрат на  виплату та  доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З аналогічних підстав відмовлено у задоволенні позовних вимог пенсійних органів у справах № № 817/1053/15, 817/1303/15, 817/1052/15, 817/3556/14.

Оскільки  судові рішення у вказаних справах в апеляційному порядку не переглядались, правовий висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови в позові не висловлювався.

На нашу думку, такі висновки Рівненського окружного адміністративного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2015 (справа №21-735а15), згідно з якою обов’язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений на підприємства.

У інших справах досліджуваної категорії судді Рівненського окружного адміністративного суду задовольняли позовні вимоги пенсійних органів про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виходячи із того, що обов’язок сплати таких витрат виникає у платника виключно за умови отримання розрахунку даних витрат у встановленому законодавством порядку (справа № 817/2736/15).

Так, у справі № 817/1892/15 за позовом Управління ПФУ в Костопільському районі до  Приватно-виробничо-комерційної фірми "Захід - Євро"  про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, окружний адміністративний суд задовольнив позов з наступних мотивів. 

Відповідно до п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних  роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших  роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за  вислугу років, які  відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за  вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні  та корпоративні фонди, вказаним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу,  передбаченого Законом №1788-XII, при цьому  зберігається  порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004. До вказаного моменту діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку вищевказаних пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон №400/97-ВР).

Так, згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 №1788-XII, визначені в якості об'єкта оподаткування для усіх суб'єктів, які використовують працю найманих працівників, а згідно з абз.3 п.1 ст.4 цього ж Закону, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Передбачений п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно, конкретизований в Інструкції №21-1.

Так, згідно з п.6.1 Інструкції №21-1, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), у яких працювали або працюють пенсіонери на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV.

Розмір сум до відшкодування, відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1, визначається на поточний рік відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п.6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, відповідач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених для працівників підприємства відповідно до абз.1 п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV.

 З аналогічних підстав задоволені позові вимоги пенсійних органів у справах № № 817/1546/15, № 817/2620/15.

Житомирський окружний адміністративний суд також задовольняв позовні вимоги пенсійних органів за викладених обставин, з чим також погоджувався і апеляційний адміністративний суд.

Так, у справі № 806/450/16 за позовом Управління ПФУ в м. Житомирі до ПАТ "Електровимірювач" про стягнення 88123,12 грн., Житомирський окружний адміністративний суд, задовольняючи позов, з висновком якого погодився Житомирський апеляційний адміністративний суд, виходив із наступного.

Приписами ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2, 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, передбачено, що відшкодуванню платниками збору підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4, 6.8 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість згідно з отриманими належним чином розрахунками, доказів їх оскарження суду не надав, тому позов підлягав до задоволення.

З аналогічних підстав задоволено позовні вимоги пенсійних органів у справах № № 806/4200/15, 806/1240/16, 806/50/16, 806/3074/16, 806/1015/16, 806/1028/16, 806/1269/16, 806/1273/16, 806/1427/16, 806/2048/16, 806/2049/16, 806/2781/16, 806/2775/16, 806/3011/16.

З огляду на викладене, судова практика у справах про відшкодування пенсійним органам витрат на виплату і доставку пенсій не є єдиною та суперечить висновками Верховного Суду, які відповідно до статті 244-2 КАСУ мають враховуватись при застосуванні норм права.

Відсутність єдності судової практики у Рівненському окружному адміністративному суді вбачається також при вирішенні справ про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій сільськогосподарськими товаровиробниками (платниками фіксованого сільськогосподарського податку).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”. Даним Законом проведено уніфікацію податків та  зборів та  виключено з Розділу ХІУ Податкового кодексу главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок".

Отже, у зв’язку із зміною законодавчого регулювання (визначення видів систем оподаткування), такий вид оподаткування, як “фіксований сільськогосподарський податок” втратив своє існування.

Натомість, у абз. 4 п. 1 статті 2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (чинному в 2015 році) було передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

01 січня 2016 року набрав чинності ЗУ "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" від 12.11.2015 № 802-VIII (далі – Закон № 802-VIII), яким внесено зміни до абз. 4 п. 1 статті 2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачав, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Пунктом 2 «Прикінцевих положень» закону № 802-VIII також передбачено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Аналіз судових рішень свідчить, що у 3-х справах з одними і тими ж сторонами з аналогічним предметом, але з різними періодами, за який утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій (усі за 2015 рік), окружним адміністративним судом по різному застосовувались норми матеріального права.

Так, у справі № 817/1546/15 за позовом Управління ПФУ в Костопільському районі до Приватно-виробничо-комерційної фірми "Захід - Євро" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 903,81грн. (за травень 2015 року), позовні вимоги задоволено, зокрема, з посиланням на те, що оскільки відповідач у 2015 році на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності четвертої групи платників єдиного податку не перебував, то останній зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених для працівників підприємства відповідно до абз.1 п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV.

У іншій справі № 8171892/15 з аналогічними сторонами про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 903,81грн., але за червень 2015 року, позов задоволено, у тому числі з тих же підстав.

Разом з тим, у справі № 817/1303/15 з тими ж сторонами та про той самий предмет, однак із заборгованістю за квітень-березень 2015 року, Рівненський окружний адміністративний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що оскільки ПВКФ "Захід - Євро" у 2015 році перебував на обліку в органах державної фіскальної служби, як платник єдиного податку четвертої групи, то силу вимог п.2 "Прикінцевих положень" Закону №802-VIII його заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень-квітень 2015 року у сумі 2769,74грн. підлягає списанню.

У даній справі суд також зауважив, що  відсутність порядку списання заборгованості на момент розгляду справи не є підставою для звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Проте, у інших справах даної категорії Рівненський окружний адміністративний суд висловлював і інші висновки з цього приводу.

Так, у справі № 817/2736/15 суд вказав, що списанню органами пенсійного фонду підлягає сума заборгованості, яка виникла у платників протягом 2015 року, що водночас не позбавляє орган Пенсійного фонду права на стягнення такої заборгованості у судовому порядку, у разі якщо з відповідним позовом до суду останній звернувся до набрання чинності Законом України №802-VIII.

У справі № 817/2558/15 Рівненський окружний адміністративний суд вказав, що сума заборгованості, яка виникла у платників протягом 2015 року підлягає списанню органами пенсійного фонду, однак це не спростовує факту наявності у відповідача такої заборгованості станом на час виникнення спірних правовідносин, а тому не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про її стягнення у судовому порядку.

Рішення судів першої інстанції у вказаних справах в апеляційному порядку не переглядались.

Також слід відмітити, що у даній категорії справ строки позовної давності не застосовуються.

Даний висновок був висловлений Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 806/1240/16 з посиланням на ч. 15 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.11.2015 (справа №21-3122а15).

Судова практика з інших категорій спорів у справах за позовами органів Пенсійного фонду України про стягнення сум

Особливих проблемних питань при розгляді інших категорій справ у судів першої інстанції та суддів апеляційного суду не виникало.

Упродовж 2016 року місцевими судами розглянуто 3 справи про стягнення із суб’єктів господарювання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, з яких: 1 справа про стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (справа № 806/1013/16), 2 справи про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (справи № 806/1186/16, 806/1643/15).

У всіх справах позовні вимоги пенсійних органів задоволено. Підставою для задоволення позову стала відсутність доказів про сплату суб’єктами господарювання згаданих страхових внесків та доказів про погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату внесків.

Оскаржене у апеляційному порядку судове рішення у справі № 806/1186/16 залишено без змін.

У категорії спорів про стягнення із суб’єктів підприємницької діяльності (роботодавців) заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших нормативних актів, на яку має право науковий працівник, судами першої інстанції вирішена лише одна справа. Підставою для задоволення позову стала несплата суб’єктом господарювання коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії (справа 817/4163/14). У апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалось.

Щодо справ про стягнення з фізичних осіб надміру або безпідставно виплаченої пенсії необхідно зазначити наступне.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2015 (справа № 21-2209а15) дійшов висновку, що спір щодо правомірності набуття права власності на виплачену управлінням ПФУ пенсію та стягнення сум з неї, як з недобросовісного набувача, має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте суди першої інстанції не завжди враховували такий висновок, у зв’язку з чим рішення судів першої інстанції скасовувались, а провадження у справі закривались (справа № 274/2018/15-а).

Як зазначалось у статистичних даних, упродовж 2016 році значна кількість апеляційних скарг пенсійних органів повернута у зв’язку з несплатою судового збору.

У зв’язку з тим, що з початку 2017 року пенсійні органи звільнені від сплати судового збору, зокрема, за подачу апеляційних скарг, останні повторно почали звертатись до суду з апеляційними скаргами, у тих справах у яких раніше апеляційні скарги повернуті з підстав несплати судового збору. При цьому, пенсійні органи заявляють клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження судових рішень, у яких зазначають, що відсутність у 2016 році коштів на сплату судового збору та зміни з 01.01.2017р. до статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо включення пенсійних органів до списку звільнених від сплати збору є достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, як свідчать рішення апеляційного суду, вказані обставини не визнаються поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження (справи № 2а-4921/09/0670, № 557/936/16-а).

 Висновки

 Через незначну кількість розглянутих у 2016 році справ досліджуваної категорії (4 справи) надати оновлену практику їх розгляду апеляційним судом неможливо.

Звернути увагу на розбіжності судової практики Рівненського окружного адміністративного суду при розгляді справ за позовами органів Пенсійного фонду України про стягнення із суб’єктів господарювання заборгованості з витрат органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

Результати узагальнення вважаємо за необхідне довести до відома суддів на чергових зборах, копії надіслати окружним адміністративним судам апеляційного округу.