Терпіння у громадян закінчується…

Всім відомо, що у кожному суді є «свої» «скаржники». Іноді їх є цілий список і сприймати це можна по-різному.

Водночас, ми давно зрозуміли, що саме завдяки  «скаржникам»  відбувається прогрес, оскільки лише наполегливості та високому внутрішньому відчуттю справедливості у серцях і думках цих людей, бажанню не миритися з несправедливістю,  в кожній країні в різних сферах життя відбуваються позитивні зміни.

На щастя, такі скаржники є і в Житомирському апеляційному адміністративному суді. Це саме вони не бажають миритися з порушеннями власних прав і спонукають судочинство виявити проблеми в суспільстві, які заважають людям.

Ми цих громадян називаємо «світочами довіри громадян до суду». 

Одним з таких активних громадян є Олександр Сергійович Глібко, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалід війни 2 групи, який з березня 2011 року ( з самого початку процесуальної діяльності суду) до грудня 2017 року захищав свої права в ЖААС у 35 адміністративних справах.

Олександр Сергійович неодноразово брав участь у моніторингу щодо оцінки ефективності роботи суду, подавав зауваження та пропозиції.

Як видно з чергового звернення О.С.Глібка, в судах міста є ряд справ, у яких він бере участь. А звернувся із скаргою він тому, що «правосуддя» його «дістало».

А справа ось у чому.

Минулого року Глібко О.С., від імені свого батька, інваліда 1 групи, учасника бойових дій, ветерана війни, прикутого до ліжка, звернувся в суд з двома позовами.

Дві позовні заяви суддя залишив без руху у зв’язку із несплатою судового збору( !). Лише коли на адресу судді була надіслана заява з посиланням на незнання Закону України «Про судовий збір», у справах було відкрито провадження.

Проте, радіти не довелося, тому що, як виявилось, необхідна була участь третьої особи, яка проживала за кордоном і копія спадкової справи. А далі пішли судові засідання, які постійно не відбувались.

Так і не дочекавшись рішень у справі, позивач помер…

Сталось так, що вже в цьому році Глібко О.С. знову прийшов до суду в інших справах. Відкривши провадження у справі, через 2 місяці суддя запропонував написати заяву про залишення позову без розгляду. У двох інших справах судові засідання часто не відбувались, справи відкладались, призначались на період відпустки судді, потім переносились і переносились…

О.С.Глібко у зверненні питає: «А чи є якісь межі такому ставленню до людей?»

Розмірковуючи над прикрими негараздами в долі однієї людини, хочеться запитати у тих, чия поведінка і непрофесійність стала причиною звернення, - то, можливо, правильно кажуть люди, – звільнити всіх до одного і покласти край людському терпінню?

Крику душі цієї людини не допоможеш, але написати про це, особливо у переддень професійного свята –  Дня працівників суду, –  справа честі. 

Прес-служба суду