Узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ, пов’язаних із застосуванням положень Закону України "Про вибори народних депутатів України"

 Узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ, пов’язаних із застосуванням положень Закону України "Про вибори народних депутатів України"  

 На виконання завдання Вищого адміністративного суду України Житомирським апеляційним адміністративним судом здійснено вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ, пов’язаних із застосуванням положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" у 2012 році.

Для проведення узагальнення з місцевих загальних судів витребувані всі справи, пов’язані із застосуванням положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" у 2012 році. Крім того, у справах цієї категорії проаналізовані судові рішення, які переглядалися в апеляційному порядку. 

Метою зазначеного дослідження судової практики є сприяння у формуванні єдиного підходу до вирішення справ цієї категорії, однакового застосування законодавства при розгляді справ, пов’язаних з виборами народних депутатів України, виявлення проблемних питань, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні справ зазначеної категорії, підготовка пропозицій щодо їх усунення. 

Статистичні показники розгляду справ 

Впродовж періоду, за який проводиться узагальнення, адміністративними судами апеляційного округу розглянуто 242 справи даної категорії (по Житомирській області – 129 справ, по Рівненській – 113 справ).

Причинами, що сприяли виникненню спорів у цій категорії справ, були:

-   відсутність виборця у списку виборців (85%);

-   недотримання членами виборчих комісій під час та після виборів передбачених законом процедур (4%).

-   відмова ЗМІ опублікувати відповідь на публікацію недостовірної інформації (3%);

-   порушення правил передвиборної агітації (5%);

-   публікація матеріалів передвиборної агітації без укладення угоди та надходження коштів на рахунок редакції (видавця) друкованого засобу масової інформації (2%);

-   недопущення офіційного спостерігача до приміщення для голосування (1%).

За результатами розгляду справ даної категорії справ суди приймали такі судові рішення:

-         вирішено спір по суті з винесенням постанови – 58% справ;

-         з винесенням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду – 33% справ;

-         з винесенням ухвали про повернення позовної заяви – 8% справ;

-         з винесенням ухвали про закриття провадження у справі – 1 % справ.

До апеляційного адміністративного суду оскаржено судові рішення у 31 справі даної категорії, з яких 24 судових рішення залишено без змін (83%), 5 – скасовано (17%), 2 апеляційні скарги залишено без розгляду.

При цьому, скасовано 2 судових рішення ухвалених Житомирським окружним адміністративним судом, 2 – Рівненським окружним адміністративним судом, 1 – Богунським районним судом м.Житомира. 

Причинами скасування судових рішень були:

-   неправильне застосування норм процесуального права, зокрема щодо визначення підсудності справи (справи Богунського районного суду м.Житомира №2-а-878/12, Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/4114/2012);

-   неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч.2 ст.67, ч.6 ст.74 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа Житомирського окружного адміністративного суду №0670/6649/12), ч.22 ст.74 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа Житомирського окружного адміністративного суду №0670/7326/12), п.5.11 Порядку ведення діловодства у виборчих комісіях з референдумів", затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 15.09.2010 р. № 350 та ч.5 ст.28 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3706/2012). 

Як показало вивчення судової практики, судами при розгляді даної категорії спорів, в основному, правильно застосовувались норми матеріального та процесуального права. 

Загальні питання правового регулювання правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом народних депутатів 

Стаття 38 Конституції України гарантує громадянам право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 

Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Згідно зі статтею 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; виборцям гарантується вільне волевиявлення. 

Питання організації, порядок проведення виборів народних депутатів, здійснення виборчого процесу, його забезпечення та гарантування врегульовані Законом України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 р. №4061-VI.

Відповідно до ч.9 ст.108 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, кандидатів, їхніх довірених осіб, партій, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. 

Відповідно до п.6 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом.

Особливості розгляду таких спорів передбачено спеціальними нормами КАС України, зокрема статтями 172-175, 177-179, через які в адміністративному судочинстві здійснюються захист прав, свобод та інтересів громадян України, політичних партій та виборчих блоків, які закріплені Конституцією України. При цьому, адміністративні суди при розгляді відповідних спорів враховують не лише правила КАС України, але й норми Закону України "Про вибори народних депутатів України". 

Кодексом адміністративного судочинства визначено такі категорії справ, пов’язаних із виборчим процесом:

-         щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, членів цих комісій (ст.172);

-         справи щодо уточнення списків виборців (ст. 173);

-         щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації (ст.174);

-         щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу (ст.175). 

За правилами частини першої статті 172 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії).

При цьому, статтею 12 Закону визначено суб'єктів виборчого процесу, зокрема:

1) виборець;

2) Центральна виборча комісія, а також інша виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону;

3) партія, що висунула кандидата у депутати;

4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом;

5) офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

При розгляді справ даної категорії суди звертали увагу, що виходячи із вимог ч.2 ст.172 КАС України виборець, оскаржуючи рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісій з референдуму, членів цих комісій, у позовній заяві повинен зазначати, яким чином таке рішення, дія чи бездіяльність порушує виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто, крім спорів щодо уточнення списків виборців.

У разі, якщо до адміністративного суду зверталась особа, яка не є суб’єктом виборчого процесу, суди повертали позовні заяви у даній категорії справ.

Наприклад, у справі Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3733/2012 позовну заяву про визнання дій окружної виборчої комісії протиправними подала уповноважена особа політичної партії Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина".

Керуючись приписами ст.172, ч.2 ст.178 КАС України, ч.9 ст.108 Закону України "Про вибори народних депутатів України", суд прийшов до висновку, що уповноважена особа партії має право подати та підписати адміністративний позов до окружної виборчої комісії про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, проте в якості позивача в такому позові слід зазначати саме партію як суб’єкт виборчого процесу.

Отже, уповноважена особа політичної партії не має адміністративно-процесуальної дієздатності для звернення до суду як позивач з вимогами в порядку статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України. 

Підсудність справ

Як свідчить проведений аналіз судової практики, адміністративні суди апеляційного округу, в основному, правильно визначали підсудність справ, пов’язаних із виборчим процесом, зокрема, керуючись загальними правилами глави 1 розділу II КАС України з урахуванням особливостей, визначених частинами третьою - п'ятою статті 172, частиною другою статті 173, частиною третьою статті 174, частиною третьою статті 175 КАС України (наприклад ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 р. у справі №2а/1770/3423/2012). 

Варто зазначити, що чинним процесуальним законодавством визначено, що окружним адміністративним судам за місцезнаходженням відповідної комісії підсудні виборчі спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіальних (окружних) виборчих комісій, членів цих комісій щодо підготовки та проведення виборів народних депутатів України.

Крім того, справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб підсудні окружним адміністративним судам за їх місцезнаходженням.

Місцевим загальним судам (міським, районним, районним у містах, міськрайонним судам) за місцезнаходженням відповідної комісії, що діють як адміністративні суди, підсудні виборчі спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, членів цих комісій (крім тих рішень, дій чи бездіяльності, що оскаржуються до окружних адміністративних судів).

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами за місцезнаходженням відповідної комісії.

Справи щодо оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори, підлягають розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом за їхнім місцезнаходженням. 

В основному, судами вірно застосовувалися наведені норми законодавства, однак мали місце і помилки в їх застосуванні, що стало підставою для скасування судових рішень.

Так, при розгляді Рівненським окружним адміністративним судом справи №2а/1770/4117/2012 за позовом Кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №154 до Голови окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №154 про визнання дій неправомірними, встановлення грубого порушення Закону України "Про вибори народних депутатів України", повертаючи адміністративний позов, суд виходив з того, що відповідно до ч.5 ст.172 КАС України, вказаний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним, оскільки не пов’язаний з підготовкою та проведенням виборів народних депутатів України.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду не погодився.

Відповідно до частини четвертої статті 172 КАС України рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських і у тому числі міст Києва та Севастополя), районних у містах виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів; територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим, всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач – кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 154, оскаржував дії голови окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №154 з приводу подій, які мали місце під час проведення культурного заходу – відкриття пам'ятника Степану Бандері у місті Здолбунів Рівненської області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21.10.2012 р. під час відкриття пам'ятника Степану Бандері у м.Здолбунів Рівненської області голова окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №154, при проголошені промови висловив слова подяки іншому кандидату в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №154 у зв'язку з його діяльністю у відкритті пам'ятника, чим порушено частину першу статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

На думку колегії суддів апеляційного адміністративного суду предмет спору по даній справі, пов’язаний з підготовкою та проведенням виборів народних депутатів України, а тому відповідно до приписів ч.4 ст.172 КАС України позов підлягав розгляду окружним адміністративним судом за місцезнаходження окружної виборчої комісії (постанова ЖААС від 26.10.2012 р.).

Іншим прикладом є справа Богунського районного суду м.Житомира №2-а-878/12, де суд прийшов до висновку, що справа не підсудна даному суду, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдено відомостей щодо відповідача у справі – газети "Народний тижневик "Субота".

Апеляційний адміністративний суд не погодився із таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.93 Цивільного Кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З матеріалів справи вбачається, що редакція газети "Народний тижневик "Субота" розташована по вулиці Перемоги,10 в м.Житомирі (Богунський район).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.1992 р. № 2782-XII (з наступними змінами) підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками). Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до положень статті 22 зазначеного Закону статут редакції друкованого засобу масової інформації визначає виробничі, майнові, фінансові та інші умови її діяльності. Він може передбачати будь-які види господарської діяльності, які не заборонені законом і відповідають цілям її діяльності.

Отже, згідно із нормою вищезазначеної статті та положень статті 83 Цивільного кодексу України редакція газети може створюватись у будь-якій організаційно-правовій формі, встановленій законом.

За змістом пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", якщо позов пред’явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Вказане судом першої інстанції не було враховане при винесенні оскаржуваної ухвали, що стало підставою для її скасування за наслідками апеляційного перегляду (постанова ЖААС від 25.10.2012 р.). 

Строки розгляду справ

Виходячи з швидкоплинності виборчого процесу, чинним законодавством встановлено скорочені строки для звернення з адміністративним позовом у таких спорах – залежно від часу прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, від дня проведення голосування та від виду комісії (ч.6-8 ст.172 КАС України).

Зокрема, звернення з позовною заявою щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій можливе протягом п'яти днів з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Днем допущення бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Зазначений строк розповсюджується і на вимоги про оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації; про оскарження дій чи бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), офіційних спостерігачів.

Скорочений строк встановлено і для подання позовної заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці. Таку позовну заяву може бути подано до адміністративного суду протягом двох днів з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Позовну заяву про уточнення списку виборців може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування.

Позовна заява або апеляційна скарга у спорах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, залишається без розгляду, якщо позивач пропустив строк звернення до суду або її подано після закінчення встановленого строку для розгляду таких спорів.

Оскільки частиною п'ятою статті 179 КАС України встановлено, що позовні заяви у спорах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, подані з пропущенням строку, залишаються без розгляду, то положення статті 100 цього Кодексу в цих спорах не застосовуються. 

За даними проведеного узагальнення, переважно суди залишали без розгляду позовні заяви у справах про уточнення списків виборців, подані з пропуском строку, тобто дотримувалися вимог процесуального законодавства.

Таким прикладом є справа Сарненського районного суду Рівненської області №1718/4167/12, де позивач звернувся у день виборів (28.10.2012 р.) з вимогою про включення його до списку виборців. Виходячи із приписів ст.99, ч.3 ст.173 КАС України, суд залишив без розгляду позовну заяву в зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

 Водночас, виявлено й іншу позицію суду у вирішенні даного питання. Зокрема у справі №615/1054/12 Народицький районний суд Житомирської області задовольнив позов про включення до списку виборців, який був поданий до суду в день голосування.

При цьому суд керувався ч.2 ст.42 Закону України "Про вибори народних депутатів України", згідно якої у день голосування зміни до уточненого списку виборців вносяться виключно на підставі рішення суду.

Зважаючи на те, що Закон України "Про вибори народних депутатів України" набув чинності 10.12.2011 р., а остаточна редакція ч.3 ст.173 КАС України – 08.12.2005 р., на думку суду, підлягали застосуванню норми Закону України "Про вибори народних депутатів України", як такі, що набули чинності пізніше.

Оскільки це судове рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку, автори узагальнення вважають зазначити, що суд першої інстанції вочевидь припустився помилки при вирішення даного спору.

І судді Вищого адміністративного суду України і міжнародні експерти на різноманітних заходах (круглих столах, науково-практичних конференціях тощо), що проводилися з метою вивчення законодавства про вибори народних депутатів України впродовж 2012 року, неодноразово наголошували на неприпустимості розгляду справ щодо уточнення списку виборців поза межами строків, визначених ч.3 ст.173 КАС України.

Посилання суду першої інстанції на положення ч.2 ст.42 Закону України "Про вибори народних депутатів України", згідно якої у день голосування зміни до уточненого списку виборців вносяться виключно на підставі рішення суду, в даному випадку є хибним, оскільки ця норма не дає можливості розглянути спір про включення до списку виборців в день голосування, а лише надає можливість виборцю, який звернувся до суду у визначені ч.3 ст.173 КАС України строки і отримав рішення суду про включення його до списку виборців, звернутися з цим рішенням до дільничної виборчої комісії (в тому числі і в день голосування) для його включення до списку.  

Особливості застосування окремих положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" 

За наслідками проведення узагальнення встановлено, що до апеляційного адміністративного суду переважно оскаржувались судові рішення у справах, пов’язаних із проведенням передвиборної агітації та формуванням виборчих комісій.

Передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію – суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Причинами виникнення спорів у даних категоріях справ позивачі визначали:

-   відсутність в агітаційних матеріалах відомостей, передбачених ч.7 ст. 69 Закону України "Про вибори народних депутатів України", чим допущено порушення вимог ч.22 ст.74 вказаного Закону (справа Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3667/2012);

-   участь члена виборчої комісії у передвиборній агітації (справа Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/4142/2012);

-   використання кандидатом у депутати при фінансуванні передвиборчої агітації, крім коштів виборчого фонду, інших коштів (справи Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3223/2012, 2а/1770/3247/2012, 2а/1770/3350/2012, 2а/1770/3476/2012);

-   залучення до передвиборної агітації осіб, які не мають право голосу (справа Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3613/2012). 

Переважно суди правильно застосовували норми Закону України "Про вибори народних депутатів України" при вирішенні спорів, пов’язаних із проведенням передвиборної агітації.

Разом з тим, мали місце і помилки у застосуванні норм матеріального права.

Прикладом цього є справа Житомирського окружного адміністративного суду №0670/6649/12, де суд задовольнив вимоги про визнання протиправними дій Д. щодо проведення передвиборної агітації, зокрема визнав їх такими, що порушують вимоги ч.2 ст.67, ч.6 ст.74 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Апеляційний адміністративний суд не погодився із висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Позивач в адміністративному позові не вказав, які саме конкретні факти, наведені в статті, є недостовірними та є перекрученими, але при цьому він зазначив про наявність у статті прихованого підтексту не голосувати за нього на виборах 28.10.2012 р.

Аналіз змісту спірних статей на предмет наявності в ній викладу фактичних обставин чи оціночних суджень на думку колегії суддів апеляційного суду засвідчив, що він не містить спонукань до голосування чи не голосування за певного кандидата у депутати - суб'єкта виборчого процесу, а є оціночним судженням, оцінкою дій з використанням мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорії, сатири, особистим поглядом журналіста (стаття "Мюнхаузенські качки від Р." (випуск №5) .

При цьому колегія суддів відзначила, що відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 07.07.1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція).

Відповідно до ст.10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

В рішеннях Європейського Суду у справі Oberschlick v. Austria, Prager and Oberschlick v. Austria висловлено позицію, що журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних.

При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі Handyside v.United Kingdom).

Викладене вище відображено також і в рішенні Європейського суду з прав людини "Українська Прес-Група" проти України”, в якому Європейський Суд, зокрема, зазначив, що межа допустимої критики щодо політика, який виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть коли вони виступають не як політики, проте вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань.

Зважаючи на ту обставину, що позивач є публічною особою - політиком, колегія суддів зазначила, що межа його допустимої критики є ширшої ніж щодо приватної особи, а його критика у спірних статтях, в тому числі і наведена в саркастичній формі, має характер оціночного судження діяльності позивача як політика та узгоджується з вимогами плюралізму, толерантності і лібералізму, характерними для "демократичного суспільства", а зв’язку з чим такі публікації не є передвиборною агітацією, а є особистою думкою журналістів. 

Також предметом судового розгляду судів округу були і спори щодо формування дільничних виборчих комісій.

Особливості внесення суб'єктами виборчого процесу подань до окружних виборчих комісій щодо формування дільничних виборчих комісій визначені статтею 28 Закону України "Про вибори народних депутатів України", у відповідності до якої, дільнична виборча комісія утворюється відповідною окружною виборчою комісією не пізніш як за тридцять один день до дня голосування у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії.

Згідно приписів ч. 6 ст. 28 вказаного Закону суб'єкт подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій не пізніш як за тридцять дев'ять днів до дня голосування подає до відповідної окружної виборчої комісії на паперових носіях та в електронному вигляді за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією, список осіб від цього суб'єкта подання, не більше однієї кандидатури до однієї виборчої комісії, для включення їх до складу відповідних дільничних виборчих комісій.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що у зв'язку із проведенням чергових виборів народних депутатів 28.10.2012 р. подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій повинно було здійснюватися до 24 години 18.09.2012 р.

При вирішенні спорів даної категорії суди враховували, що за змістом ч.4 ст.28 Закону суб'єкти виборчого процесу – політичні партії мають право подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій. При цьому, абзацом другим названої норми Закону чітко визначено, що право вносити подання від імені партії має лише уповноважена на підставі довіреності особа від партії. 

Також в провадженні адміністративних судів перебували справи щодо оскарження дій окружних виборчих комісій у зв’язку із неприйняттям пропозицій (подань) кандидатур щодо формування дільничних виборчих комісій (справи Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3705/2012, 2а/1770/3706/2012, Житомирського окружного адміністративного суду №0670/6389/12).

При вирішенні таких спорів, суди інколи допускали помилки у зв’язку із неврахуванням положень п.5.11 Порядку ведення діловодства у виборчих комісіях та комісіях з референдумів, затвердженого постановою ЦВК від 15.08.2010 р. №350, згідно якими документи, заяви, скарги, подані з порушенням порядку і строків, установлених Законом України "Про вибори народних депутатів України", залишаються без розгляду по суті, про що комісією приймається відповідне рішення.

Тобто, окружна виборча комісія зобов'язана реєструвати та приймати всі документи, що надходять до неї, а в разі порушення строків їх надходження приймати відповідне рішення згідно п.5.11 Порядку і в жодному разі не припиняти прийом документів (справа Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/3706/2012).

Висновки 

За результатами проведеного узагальнення слід зробити висновок, що суди при розгляді справ, пов’язаних із застосуванням положень Закону України "Про вибори народних депутатів України", в основному, правильно застосовують норми чинного законодавства.

Як свідчать результати узагальнення, переважно суди розглядали справи про уточнення списку виборців.

Особливих проблем при вирішенні даної категорії справ не встановлено, водночас мали місце випадки неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які проаналізовано.

За результатами проведеного узагальнення та з метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм законодавства при вирішенні даної категорії спорів вважаємо за доцільне матеріали узагальнення Вищого адміністративного суду України довести до відома суддів для вивчення та практичного використання.

Суддя апеляційного

адміністративного суду                                                              Б.С.Моніч  

Начальник статистично-аналітичного

відділу                                                                                         Л.А.Шуляк