flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення судової практики розгляду і вирішення адміністративними судами апеляційного округу справ, пов’язаних із соціальними виплатами особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

 

       На виконання плану роботи Житомирського апеляційного адміністративного суду на І півріччя 2013 року здійснено вивчення та узагальнення вирішення адміністративними судами апеляційного округу справ, пов’язаних із соціальними виплатами особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Предметом дослідження була судова практика вирішення цієї категорії справ у ІІ півріччі 2012 року.

Характерним для цього періоду було наявність значної кількості скасованих судових рішень у справах про зобов'язання органів соціального захисту провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у справах про зобов'язання органів Пенсійного фонду провести перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію в розмірах, встановлених ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи, що в узагальненні судової практики вирішення даної категорії справ, яке проводилось судом у 2011- І півріччі 2012 року, детально висвітлено основні тенденції судової практики розгляду таких справ, у даному узагальненні основну увагу буде зосереджено на розповсюджених випадках скасування судових рішень, які мали місце у ІІ півріччі 2012 року для напрацювання однакових підходів до формування судами судової практики у цій категорії справ. 

Вивчення статистичних показників, що характеризують процес  апеляційного провадження у справах зі спорів, пов’язаних із соціальними виплатами особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, свідчить про наступне.

Впродовж періоду, що узагальнюється, до апеляційного адміністративного суду надійшло 17223 справи даної категорії, що на 26% менше ніж у І півріччі 2012 року.

Усього апеляційним судом протягом  ІІ півріччя 2012 року розглянуто в апеляційному порядку 29847 справ, що на 7107 справ більше, ніж у першому півріччі цього ж року (22740). При цьому, у 27787 справах судові рішення судів першої інстанції залишено без змін (93%), у 974 – скасовано (3,3%), у 1086 – змінено (3,7%).

Предметом апеляційного перегляду у 50,8% випадків були постанови про задоволення позову повністю, у 47,8% - про часткове задоволення позову, у 0,5% - про відмову у задоволенні позову, у 0,9 %– ухвали. Зазначене свідчить, що у переважній більшості позовні вимоги були обґрунтованими та задовольнялись адміністративними судами, з чим переважно погоджувався і суд апеляційної інстанції.

Як свідчать статистичні показники, суди, в основному, правильно розв’язували спори, що виникали у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Значна кількість залишених без змін рішень судом апеляційної інстанції показує, що наразі сформовано єдині підходи до вирішення таких справ. 

 

Питання правового регулювання відносин у сфері виконання судових рішень 

 

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Крім зазначеного закону, при вирішенні даної категорії справ, судами також застосовуються підзаконні нормативні акти, які регулюють даний вид правовідносин, зокрема це постанови Кабінету Міністрів України, основні з яких були приведені у попередньому узагальненні.

Також суди враховують роз’яснення Вищого адміністративного суду України, які викладені, серед інших, й у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року №4 Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Слід звернути увагу судів, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 25.02.2013р. внесено зміни до абзацу п’ятого пункту 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року № 4 "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв’язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема слова "до 23 липня 2011 року" виключено. 

Визначення належного відповідача 

При розгляді даної категорії справ суди, вирішуючи питання щодо встановлення належного відповідача у справі, враховували наступне. 

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян. 

Таким чином, належними відповідачами у справах щодо здійснення виплати пенсій чи доплат до пенсії, визначених Законом  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є органи Пенсійного фонду України, а у справах щодо виплати компенсацій чи допомог, передбачених зазначеним Законом, – органи соціального захисту населення. 

Недотримання зазначеної позиції стало підставою для скасування судового рішення у справі Володимирецького районного суду Рівненської області №2-а-4208/11, де суд першої інстанції зобов'язав орган Пенсійного фонду провести позивачу перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Апеляційний адміністративний суд, скасовуючи судове рішення, зазначив, що згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. №936, функція виплати коштів, передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", покладена на органи праці та соціального захисту населення.

Тому, щодо даних виплат управління Пенсійного фонду України не може виступати належним відповідачем у справі (постанова ЖААС від 28.08.2012р.). 

За результатами проведеного аналізу встановлено, що у судів виникали проблеми із визначенням належного відповідача у справах щодо виплат компенсацій і допомог працюючим громадянам. 

Так, у справі Овруцького районного суду Житомирської області №2а-4459/11, постановою від 31.03.2011 року суд відмовив у задоволенні позовних вимог Ч. до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької  районної державної адміністрації, оскільки дійшов висновку про те, що по виплатах, які стосуються нарахування коштів, передбачених ст.ст.37,39  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", належним відповідачем є підприємство, де працює громадянин, а не орган праці та соціального захисту населення.

З таким висновком не погодився апеляційний адміністративний суд, з огляду на наступне.

Як визначено п.п. 2,4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005р., розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення по місцю реєстрації громадян.

Згідно з п.п. 5,6 цього Порядку, соціальні виплати, допомоги, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за несвоєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про отримані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться в установленому законодавством порядку.

Отже, розпорядниками коштів для виплати компенсацій та доплат працюючому громадянину є  органи соціального захисту населення, тоді як нарахування цих виплат проводить роботодавець (постанова ЖААС від 06.12.2012р.).

 

Таким чином, у разі якщо ставиться вимога про виплату таких коштів, органи соціального захисту населення є належними відповідачами у справі, якщо ж заявляється вимога про проведення нарахування цих виплат - належними відповідачами є підприємства, установи, організації, де працює громадянин. 

Строки звернення до суду 

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 

Водночас слід враховувати, що у разі коли виплати є регулярними, про своє порушене право позивач дізнається при настанні дати проведення відповідної виплати. 

Наприклад, допомога на оздоровлення, передбачена ст.48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є щорічною, а тому про своє порушене право позивач дізнається при отриманні чергової допомоги, у зв’язку з цим судам слід встановлювати дату одержання позивачем такої допомоги. 

Зазначене не було враховано Володимирецьким районним судом Рівненської області при розгляді справи №1702/711/12 про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме  щорічну допомогу на оздоровлення  за 2011 рік.

Скасовуючи судове рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у лютому 2012 року звернувся з даним позовом, однак про менший розмір виплати, ніж передбачено Законом, позивачу стало відомо у червні  2011 року (дата виплати позивачу зазначеної допомоги), а тому строк звернення до суду з даним позовом позивач пропустив (постанова ЖААС від 06.12.2012р.).

Аналогічним прикладом є справа Овруцького районного суду Житомирської області  №0617/2а-6923/11. 

Справи, пов’язані із пенсійним забезпеченням осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи 

Розглядаючи справи про визнання протиправними дій органів Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій (до 23 липня 2011 року) особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанов КМУ №530 від 28.05.2008р. та №654 від 16.07.2008 року, адміністративні суди дотримувались позиції, що зазначені дії суперечать вимогам чинного законодавства.

При цьому зазначали, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, органи Пенсійного фонду зобов’язані перерахувати пенсії, виходячи із розмірів, визначених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не керуватися постановами Кабінету Міністрів України, які є підзаконним нормативними актами, тобто при розрахунку  основної та додаткової пенсії, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Наприклад, такої позиції дотримано при розгляді справ Лугинським районним судом Житомирської області №2а/0612/3729/11, Сарненським районним судом Рівненської області №1718/2-а-1168/11, №1718/2-а-2220/11. 

В той же час, враховуючи численні випадки скасувань судових рішень, слід повторно звернути увагу судів, що розміри виплат, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до 22.07.2011 року визначались згідно вимог даного Закону, а з 23.07.2011 року мали визначатись згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка була прийнята на виконання вимог Закону України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік". 

Наприклад, у справі Сарненського районного суду Рівненської області №1718/385/12 постановою від 23.07.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зовов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії передбачене ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком починаючи з 26.07.2011 року з урахуванням проведених виплат.

Апеляційний адміністративний суд, скасовуючи судове рішення, зазначив, що, задовольняючи позовні вимоги, починаючи з 26.07.2011 року, суд не врахував, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

На виконання зазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 від 6 липня 2011 р. "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" яка набула чинності 23.07.2011 року, а тому саме до вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (постанова ЖААС від 12.12.2012р.). 

Аналогічними є приклади розгляду справ Коростенського міськрайонного суду Житомирської області2-а-10568/11, Рівненського міського суду Рівненської області №2а-2867/11. 

Мали місце помилки із визначенням періоду перерахунку пенсії, зокрема суди не враховували, що у рішенні не можна вказувати кінцеву дату перерахунку і виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду в розмірах, визначених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. 

Так, у справі Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №2-а-1561/11 постановою від 25.08.2011 року позов задоволено. Визнано дії головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області  неправомірними та зобов'язано  провести перерахунок основної пенсії  С. не менше шести пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 19.01.2011 року по 19.07.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Апеляційний адміністративний суд, змінюючи судове рішення в частині періоду здійснення перерахунку, зазначив, що суд першої інстанції помилково вважав, що виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю повинні бути обмежені у часі, враховуючи наступне.

З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії (постанова ЖААС від 27.08.2012р.). 

Аналогічної помилки припустився Сарненський районний суд Рівненської області при розгляді справи №1718/2-а-2375/11. 

При розгляді справ про зобов’язання органу Пенсійного фонду донарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії суди подекуди, не з'ясовували чи проводились взагалі виплати, зокрема у розмірі, передбаченому  постановою Кабінету Міністрів України  № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Наприклад, у справі Овруцького районного суду Житомирської області №0617/2а-6425/11 постановою від 04.07.2011 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести донарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території  радіоактивного забруднення у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 2-х мінімальних  заробітних плат, розмір якої визначено  Законами України  "Про Державний бюджет на 2010 рік" та   "Про Державний бюджет на 2011 рік" за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року щомісячно.

Разом із тим, суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача провести перерахунок і виплату на користь В. коштів, передбачених ст. 39 Закону, не врахував вже проведені виплати в сумі, що проводились відповідно постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зазначене стало підставою для зміни судового рішення в цій частині, зокрема апеляційний суд виклав резолютивну частину постанови в такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України  в Житомирській області провести донарахування та виплату В. підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території  радіоактивного забруднення у відповідності до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру 2-х мінімальних  заробітних плат, розмір якої визначено  Законами України  "Про Державний бюджет на 2010 рік" та   "Про Державний бюджет на 2011 рік" за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року щомісячно, з урахуванням фактично здійснених виплат" (постанова ЖААС від 12.12.2012р.). 

Подекуди суди не дотримувались п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, відповідно до якого постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів виконуються негайно - у межах суми стягнення за один місяць.

Так, зазначена норма не була врахована Дубровицьким районним судом Рівненської області  у справах №2а-1528/11, №2-а-3465/11, №2-а-3212/11, де суд допустив негайне виконання постанови без зазначення вказаного періоду. 

В ході проведення узагальнення встановлено, що поширеними (майже 30% від загальної кількості скасованих судових рішень у даній категорії справ) залишились випадки скасування судових рішень у справах про зобов'язання органів Пенсійного фонду провести перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію  в розмірах, встановлених ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зокрема суди не враховували, що право на цю пенсію у позивача настає з дня звернення до органів Пенсійного фонду із письмовою заявою про переведення та виплату  пенсії відповідно до вказаної статті Закону, а у разі неподання такої заяви, відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено можливості отримання пенсії, яка призначена відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але в розмірах, визначених приписами ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки це два різні види державних пенсій (прикладом такої позиції є постанови ЖААС від 04.07.2012р. у справі Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №2-а-1307/11, від 10.07.2012р. у справі Зарічненського районного суду Рівненської області №2а-2105/11). 

Також мали місце випадки скасування судових рішень у даній категорії справ у зв’язку із відсутністю в матеріалах справ належних та допустимих доказів, зокрема при відсутності в матеріалах справи чорнобильського посвідчення.

Суди не враховували, що розмір додаткової пенсії залежить саме від категорії згідно з приписами ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому за відсутності вищезазначеного документу відсутні підстави для задоволення відповідної позовної вимоги.

Наприклад, такої помилки припустились Володимирецький районний суд Рівненської області при розгляді справи №2-а-1656/11, Сарнененський районний суд Рівненської області при розгляді справи №1718/2-а-577/11, Новоград-Волинський районний суд Житомирської області при розгляді справи №2-а-1630/11, Рокитнівський районний суд Рівненської області при розгляді справи №2а-1962/11. 

Іншими підставами скасування (зміни) судових рішень були неправильне визначення категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (справи Народицького районного суду Житомирської області №2а-3366/11, Богунського районного суду м.Житомира №2-А-3767/11, Малинського районного суду Житомирської області №2-а/0614/8570/11), неправильне визначення режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (справи Ємільчинського районного суду Житомирської області №2-а-700, Овруцького районного суду Житомирської області  №0617/2а-6875/11). 

Також були випадки задоволення судами першої інстанції вимоги про зобов'язання органів ПФУ нарахувати та виплатити громадянину додаткову пенсію відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тоді як у позовній заяві такі вимоги не заявлялись (справи Рокитнівського районного суду Рівненської області2-а-4213/11, Малинського районного суду Житомирської області №2а/0614/2569/11). 

Справи, пов’язані із компенсаційними виплатами особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 

Як засвідчив проведений аналіз судової практики вирішення даної категорії справ, у судів виникали проблеми із застосуванням ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується  одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. 

Суди враховували, що нараховуючи допомогу у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та №562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, органи праці та соціального захисту населення діяли протиправно.

Водночас, визнаючи неправомірними дії органів праці та соціального захисту населення щодо неналежного нарахування і виплати грошової допомоги, суди першої інстанції не врахували, що передбачена ст.48 зазначеного Закону грошова допомога на оздоровлення є щорічною, а тому не може обмежуватися певним періодом, правильним є наступне формулювання "щорічна допомога на оздоровлення за відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум протягом вказаного часу" (для прикладу постанова ЖААС від 03.07.2012р. у справі № 2а/0614/8209/11).  

В ході проведення узагальнення встановлено, що у судів першої інстанції виникали проблеми із визначенням періоду нарахування грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зокрема, суди не враховували, що така допомога мала виплачуватися у розмірі, передбаченому вказаною статтею тільки до 31.12.2011 року, оскільки згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" було встановлено, що у 2012 році, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. В даному випадку у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи". 

Для прикладу,  у справі Березнівського районного суду Рівненської області №2а-5513 постановою від 03.01.2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації  Рівненської  області нарахувати та виплатити на користь позивача та його неповнолітнім дітям щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання  продуктів харчування відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати за період з 26.01.2011 року по 03.01.2012 року з урахуванням виплачених сум.

Апеляційний адміністративний суд, скасовуючи частково судове рішення, вказав, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Тобто у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наведене, апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача за період  з 01.01.2012 року по 03.01.2012 року підлягають залишенню без задоволення (постанова ЖААС від 06.12.2012р.). 

Протягом періоду, за який проводилось узагальнення, також були випадки неправильного застосування судами ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема при визначенні розміру допомоги по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим слід звернути увагу судів на наступне.

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Ст.3 вищевказаного Закону України передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вказаним Законом Кабінету Міністрів України не делеговані.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 цього Закону. Законом не розмежовані права застрахованих та не застрахованих осіб на отримання вказаної допомоги.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  від 28.12.2007 року, який набрав чинності з 01.01.2008 року, внесені зміни до ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

В подальшому, в 2009-2011 роках зміни до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", зокрема, щодо розміру виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  не вносились.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.

У разі, якщо дитина належить до категорії дітей, потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи на спірні правовідносини розповсюджуються приписи п.10 ч.1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, при вирішенні таких спорів підлягають застосуванню положення ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та положення п.10 ч.1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому подвійний розмір допомоги по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Прикладами такої позиції апеляційного адміністративного суду є постанови ЖААС від 13.08.2012р. у справі №2-а-7992/11, від 12.12.2012р. у справі № 1702/672/12, від 12.12.2012р. у справі №2-а-5995/11. 

Висновки 

За результатами проведеного узагальнення слід зробити висновок, що суди в цілому правильно вирішують справи, пов’язані із соціальними виплатами особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Виявлено випадки неоднакового застосування судами норм чинного законодавства, недотримання його положень є наслідком неоднакового розуміння законодавства, що підлягає застосуванню під час вирішення цієї категорії справ, чи неповного дослідження обставин, що мають значення для справи.

В ході проведення узагальнення встановлено характерні помилки судів першої інстанції у правозастосуванні щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначення періоду щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  визначення розміру допомоги по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку, що передбачена ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За результатами проведеного узагальнення та з метою формування єдиної та правильної судової практики при розгляді даної категорії справ доцільним є довести до відома місцевих судів матеріали проведеного узагальнення для вивчення та практичного використання. 

 

Суддя апеляційного адміністративного суду                                    В.В.Євпак

 

Суддя апеляційного адміністративного суду                                С.В.Хаюк

 

Начальник статистично-аналітичного відділу                                 Л.А.Шуляк