Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
- Особливих проблемних моментів в проекті Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) я не вбачаю. Хоча, напевно, категорично проти встановлення жорстких календарних термінів для виконання певних дій судом (не пов'язаних з термінами звернення до суду, термінами апеляційного і касаційного оскарження тощо). На практиці їх рідко дотримуються за об'єктивних причин. Правильніше було б виходити з поняття розумного терміну розгляду справи під час виконання тих чи інших процесуальних дій.
Якщо ж говорити про найбільш важливі зміни проекту КАС України, то хотілося б відмітити наступне.
Нещодавно я відвідав сайт Вищої судової інстанції Франції - Касаційного суду (La Cour de cassation), при цьому я мав можливість ознайомитись з роллю касаційного суду Франції у тому вигляді, як вона мається на увазі саме цим органом судової влади.
Так ось, автори відповідного розділу сайту, характеризуючи Касаційний суд Франції, в першу чергу говорять про дві його унікальні риси.
Перш за все, він відрізняється від інших судів тим, що є унікальним і єдиним (на всю Республіку існує один Касаційний суд). У нашому випадку, з врахуванням запропонованої структури Верховного Суду, ця межа не буде характерною для нас в повному обсязі.
Проте набагато важливішою і значимішою є інша риса Касаційного суду Франції, оскільки вона визначає його головну мету і призначення, — уніфікувати правозастосування, досягти єдиного тлумачення законів на всій території. Таким чином, Касаційний суд Франції — це суд, який забезпечує єдність судової практики і правозастосування. Маючи таку мету, касаційний суд може сформувати юриспруденцію, яка називається авторитетною.
Якщо Верховний Суд (України) не сповідуватиме цю мету — сформувати авторитетну судову владу нам не вдасться. Ось чому як суддя апеляційної інстанції, який практично щодня отримує в судових засіданнях приклади протилежних судових рішень касаційного суду з однотипних справ, перш за все, чекаю від судової реформи кардинальних змін саме в напрямку єдності судової практики і однорідності правозастосування, які неможливі одне без одного.
І якщо говорити про Проект КАСУ, підготовлений до другого читання, то одним з визначальних і найважливіших його нововведень вважаю, перш за все, впровадження інституту зразкової адміністративної справи. Другим найбільш важливим нововведенням Кодексу є перегляд системи джерел права, які застосовуються судом: якщо суд приходить до висновку, що закон або інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон або інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Для адміністративної юрисдикції це надзвичайно важливо в тих випадках, коли держава під час прийняття нових законів допускає обмеження гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян, не дивлячись на раніше визначену позицію Конституційного Суду України. Судова практика в таких випадках виходила з неможливості застосовувати норму Конституції України як прямої дії, до визнання закону і його норми неконституційною.
Підтримую введення адвокатської монополії на представництво в суді. З мого досвіду, участь в справі адвоката — це і вища якість правової допомоги, що надається, і вища якість судового процесу з точки зору дотримання правил поведінки в суді. Революційними і дуже важливими змінами є впровадження системи електронного судочинства на всіх стадіях процесу і перехід до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Можливість дистанційної участі в судовому процесі, подачі різних документів, ознайомлення із справою — це не дань моді, а вимога часу. Це жодним чином не торкнеться інтересів простих громадян, а навпаки розкриє перед ними додаткові можливості, зробить судові послуги зручнішими і дешевшими.
Багато уваги в проектах КАСУ та інших Кодексів приділено стадійності судового процесу, дисципліні учасників судового засідання, вводиться поняття зловживання процесуальними правами. У сучасних умовах це абсолютно виправдано.
Вважаю, що в процесі підготовки до розгляду справи суд зобов'язаний чітко визначити перед учасниками процесу обставини, які підлягають доведенню при розгляді конкретного спору, встановити чіткі рядки подачі доказів, за необхідності сприяти у витребуванні доказів, якщо це можливо — призначити експертизу. Після такої підготовки до розгляду справи, навіть якщо вона буде вирішена судом невірно, малоймовірно, що вона буде відправлена на новий розгляд: судова помилка буде виправлена вищестоящими судами.
На жаль, багатьма судами ігнорується така стадія розгляду справи, як підготовче провадження — замість того, щоб розглядати справу і досліджувати докази в чіткій послідовності, суд постійно вирішує якісь нові клопотання, досліджує які завгодно обставини, але лише не ті, що необхідні для вирішення спору.
Що стосується різних видів відповідальності за зловживання процесуальними правами, то я б не вірив "страшилкам" про те, що судді почнуть притягувати учасників процесу до відповідальності безпідставно і в масовому порядку. Сьогодні ті ж види заходів процесуального примусу існують і в чинному КАСУ (ст.269). Новим є лише штраф і можливість покласти на сторону частину судових витрат за зловживання правами. Основна мета будь-якого суду — це здійснити правосуддя, а не застосувати до кого-небудь заходи примусу. Їх наявність має превентивну мету.
Навіть у процесах, де сторони зривають засідання або іншим способом перешкоджають здійсненню правосуддя, ці заходи не знаходять широкого вживання через складну процедуру.
Якщо підсумувати цей короткий коментар, то потрібно ще раз підкреслити, що далеко не змістовне наповнення того або іншого Кодексу визначатиме вдалий він чи ні — важливішим буде саме правозастосування тих або інших його норм. Якщо кожен суддя, адвокат прокурор, інші члени правової спільноти, розділять нову філософію здійснення правосуддя в Україні, то нас усіх чекає успіх — побудова авторитетної юриспруденції.
Джерело: «Судово-юридична газета» від 26.09.2017.
_03_03.png)
