Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Всім відомо, що у кожному суді є «свої» «скаржники». Іноді їх є цілий список і сприймати це можна по-різному.
Водночас, ми давно зрозуміли, що саме завдяки «скаржникам» відбувається прогрес, оскільки лише наполегливості та високому внутрішньому відчуттю справедливості у серцях і думках цих людей, бажанню не миритися з несправедливістю, в кожній країні в різних сферах життя відбуваються позитивні зміни.
На щастя, такі скаржники є і в Житомирському апеляційному адміністративному суді. Це саме вони не бажають миритися з порушеннями власних прав і спонукають судочинство виявити проблеми в суспільстві, які заважають людям.
Ми цих громадян називаємо «світочами довіри громадян до суду».
Одним з таких активних громадян є Олександр Сергійович Глібко, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалід війни 2 групи, який з березня 2011 року ( з самого початку процесуальної діяльності суду) до грудня 2017 року захищав свої права в ЖААС у 35 адміністративних справах.
Олександр Сергійович неодноразово брав участь у моніторингу щодо оцінки ефективності роботи суду, подавав зауваження та пропозиції.
Як видно з чергового звернення О.С.Глібка, в судах міста є ряд справ, у яких він бере участь. А звернувся із скаргою він тому, що «правосуддя» його «дістало».
А справа ось у чому.
Минулого року Глібко О.С., від імені свого батька, інваліда 1 групи, учасника бойових дій, ветерана війни, прикутого до ліжка, звернувся в суд з двома позовами.
Дві позовні заяви суддя залишив без руху у зв’язку із несплатою судового збору( !). Лише коли на адресу судді була надіслана заява з посиланням на незнання Закону України «Про судовий збір», у справах було відкрито провадження.
Проте, радіти не довелося, тому що, як виявилось, необхідна була участь третьої особи, яка проживала за кордоном і копія спадкової справи. А далі пішли судові засідання, які постійно не відбувались.
Так і не дочекавшись рішень у справі, позивач помер…
Сталось так, що вже в цьому році Глібко О.С. знову прийшов до суду в інших справах. Відкривши провадження у справі, через 2 місяці суддя запропонував написати заяву про залишення позову без розгляду. У двох інших справах судові засідання часто не відбувались, справи відкладались, призначались на період відпустки судді, потім переносились і переносились…
О.С.Глібко у зверненні питає: «А чи є якісь межі такому ставленню до людей?»
Розмірковуючи над прикрими негараздами в долі однієї людини, хочеться запитати у тих, чия поведінка і непрофесійність стала причиною звернення, - то, можливо, правильно кажуть люди, – звільнити всіх до одного і покласти край людському терпінню?
Крику душі цієї людини не допоможеш, але написати про це, особливо у переддень професійного свята – Дня працівників суду, – справа честі.
Прес-служба суду