Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Найпоширенішими причинами скасування ухвал суддів першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду є невиконання суддями вимог закону щодо реалізації права на доступ до правосуддя.
На виконання плану роботи Житомирського апеляційного адміністративного суду на І півріччя 2015 року проаналізовано причини скасування ухвал судів І інстанції з направленням справи для продовження розгляду за 2014 рік.
Як показав аналіз, із загальної кількості оскаржених ухвал 3319, у 334 (10%) справах скасовано ухвали з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Предметом апеляційного перегляду були ухвали: про залишення позовної заяви без руху – 45 (1,3%); про повернення позовної заяви – 115 (3,4%); про відмову у відкритті провадження у справі – 81 (2,4%); роз’яснення судового рішення – 46 (1,4%); про забезпечення адміністративного позову – 15 (0,5%); про залишення позовної заяви без розгляду – 261 (7,9%); про зупинення провадження у справі – 13 (0,4%); про закриття провадження у справі – 45 (1,4%); про заміну сторони виконавчого провадження – 17 (0,5%) ; про зміну способу і порядку виконання судового рішення – 2681 (80,8%) .
В основному судами при розгляді справ правильно застосовувались норми процесуального права.
Що стосується скасування ухвал про залишення без руху, слід вказати, що стаття 106 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
Переважно суди першої інстанції залишали позовні заяви без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ст.100 та п.9 ч.1 ст.155 КАС України або у зв’язку із повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин (п.4 ч.1 ст.155 КАС України).
У деяких випадках при постановленні ухвал про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку із повторною неявкою позивача суди першої інстанції не завжди враховували, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Щодо ухвал про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України (заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства), то таких ухвал найбільше скасовано апеляційним адміністративним судом.
Крім того, проблемними залишаються питання розмежування "спору про право" та "публічно-правового спору". Зокрема, не завжди враховано, що критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Повний текст аналізу розміщений на офіційному веб-сайті Житомирського апеляційного адміністративного суду (рубрика «Судова статистика та аналітика «Узагальнення судової практики»).
_03_03.png)
