Проблематика захисту від оприлюднення недостовірної інформації під час виборів

Країна занурилася у виборчий процес. Парламентські вибори, які відбудуться в Україні вже менш ніж через місяць, нагадують про себе не лише повсюдним розміщенням наметів з роздачі агітаційних листівок кандидатів і партій, котрі надіються отримати депутатські "крісла" в Раді, але й засиллям замовних публікацій на сторінках друкованих видань. Зокрема, про це свідчать і результати щотижневих моніторингів обласних газет на предмет опублікування в них передвиборної "джинси", які проводять фахівці Рівненського комітету виборців. Подібні матеріали в засобах масової інформації часто стають причиною виникнення судових спорів.

У цій статті проаналізуємо ефективність механізму захисту кандидатів і партій - суб’єктів виборчого процесу від дій, який полягає в оприлюдненні недостовірної інформації про них під час виборів друкованими ЗМІ.

Спори щодо недостовірності інформації

У силу вимог ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) недостовірною вважається така інформація, поширена про особу (в нашому випадку про кандидата у депутати або партію - суб’єкта виборчого процесу), достовірність якої не доведена тим, хто її поширив.

Протягом усієї виборчої кампанії в друкованих медіа виходять сотні статей, зі змістом яких нерідко не згодні ті, про кого в них йде мова. Водночас інформація в таких публікаціях сприяє формуванню в читачів негативного ставлення до осіб чи партій, про яких у них згадується. Тому кандидати в депутати та партії - суб’єкти виборчого процесу наділені правом на захист від оприлюднення недостовірної інформації.

Своє право на захист у випадку поширення недостовірної інформації про кандидата або партію - суб"єкта виборчого процесу вони можуть реалізувати двома способами: позасудовим і судовим. Кожен з них має свої особливості.

Використання права на відповідь

Позасудовий спосіб передбачає використання партією - суб’єктом виборчого процесу або кандидатом в депутати права на відповідь.

Так, відповідно до ч. 12 ст. 74 Закону "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон №4061-VI) партія - суб’єкт виборчого процесу, кандидат у депутати мають право звернутися до ЗМІ, що оприлюднив інформацію, яку партія або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь. ЗМІ, що оприлюднив відповідний матеріал, не пізніш як через три дні після дня звернення з вимогою про відповідь, але не пізніше останнього дня перед днем голосування зобов’язаний надати партії, кандидату в депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити відповідь або опублікувати в друкованому ЗМІ наданий партією чи кандидатом матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою "відповідь" на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується. При цьому відповідь повинна містити посилання на відповідну публікацію в друкованому ЗМІ та на інформацію, що спростовується. Відповідь не повинна містити прямих закликів до голосування за або не голосування за певні партії, кандидатів у депутати. Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок ЗМІ. Відповідь на відповідь не надається.

Та може бути ситуація, коли засіб масової інформації не оприлюднює відповідь…

Судове оскарження оприлюднення недостовірної інформації

Використання судових механізмів для захисту від поширення недостовірної інформації про кандидата або партію - суб"єкта виборчого процесу передбачає можливості звернення до суду в порядку адміністративного та/або цивільного судочинства.

Використання адміністративного судочинства

Так, у випадку ненадання ЗМІ партії - суб"єкту виборчого процесу, кандидату в депутати можливості скористатися своїм правом на відповідь відповідний суб’єкт виборчого процесу вправі оскаржити дії (наприклад, відмову ЗМІ оприлюднити відповідь) або бездіяльність (наприклад, нереагування редакції ЗМІ на вимогу про оприлюднення відповіді та її неоприлюднення) засобу масової інформації в суді. Адже за вимогами ч. 9 ст. 108 Закону №4061-VI рішення, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАСУ). Тобто в порядку адміністративного судочинства. Зазначене підтверджується й позицією Рівненського окружного адміністративного суду, викладеною в постанові у справі №2а/1770/3351/2012 від 28.08.2012, в якій суд, хоч і відмовив у задоволенні позову, проте наголосив, що "жодних звернень позивача кандидата в народні депутати України… до обласного тижневика… щодо публікацій відповідей на статтю… судом не встановлено" і "зважаючи на викладене, суд не вважає, що обласним тижневиком… допущене порушення ч. 12 ст. 74 Закону №4061-VI". Тож суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо зобов’язання ЗМІ оприлюднити відповідь, у тому числі з тієї підстави, що згідно з передбаченою процедурою кандидат попередньо не звертався до друкованого видання з вимогою оприлюднити відповідь.

Використання цивільного судочинства

Разом з тим, у порядку цивільного судочинства партія - суб’єкт виборчого процесу, кандидат у депутати можуть звернутися до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, оприлюдненої в ЗМІ. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Спростування недостовірної інформації як спосіб захисту передбачений у ст. ст. 275, 277 ЦК. Він спрямований саме на захист цивільного (особистого немайнового) права. Це підтверджує і судова практика.

Для прикладу, 28 серпня 2012 року Рівненський окружний адміністративний суд своєю ухвалою в справ №2а/1770/3351/2012 закрив провадження у справі в частині вимог щодо визнання оприлюдненої в друкованому ЗМІ інформації із завідомо недостовірними відомостями. Суд першої інстанції також роз’яснив, що розгляд цієї позовної вимоги віднесено до юрисдикції місцевого загального суду. При цьому, в постанові йшлося про необхідність розгляду подібної справи в порядку не адміністративного, а цивільного судочинства. Подібної позиції притримувався і Одеський окружний адміністративний суд, який теж 28 серпня 2012 року закрив провадження в справі №2а/1570/5153/2012 в частині вимог щодо визнання недостовірного характеру поширених під час агітаційних заходів відомостей.

Крім того, в порядку цивільного судочинства може бути пред’явлено вимогу про відшкодування шкоди, завданої оприлюдненням недостовірної інформації.

Тож справи щодо спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої поширенням недостовірної інформації шкоди підлягають розгляду згідно з нормами ЦПК.

Про ефективність способів захисту

Якщо порівнювати ефективність використання адміністративного і цивільного судочинства для захисту прав у ситуаціях, пов’язаних з оприлюдненням недостовірної інформації, то безперечно ефективнішим є використання першого. Оскільки його перевагами є скорочені строки розгляду і вирішення справи, оскарження судового рішення. Розгляд подібних справ завершується на рівні другої (апеляційної) інстанції. Адже рішення апеляційного суду в подібних спорах є остаточними і не підлягають дальшому оскарженню.
Наприклад, судові рішення в справах за позовами до ЗМІ та журналістів можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в 2-денний строк з дня їх проголошення, а судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніш ніж за 4 год. до початку голосування (ч. 5 ст. 177 КАСУ). І це абсолютно логічно. Оскільки самі по собі строки перебігу виборчого процесу достатньо короткі.

Водночас порядок цивільного судочинства абсолютно не пристосований для розгляду і вирішення суперечок між кандидатами і партіями - суб’єктами виборчого процесу та ЗМІ стосовно оприлюднення останніми недостовірної інформації. Справа в тому, що для розв’язання спорів, які стосуються спростування недостовірної інформації, оприлюдненої в період виборів, ЦПК не передбачає скорочених у порівнянні із загальними строків. А отже, наприклад, кандидат у депутати, який захоче в порядку цивільного судочинства довести факт оприлюднення про нього недостовірної інформації в друкованому ЗМІ і досягнути її спростування, може звернутися до суду. От тільки відсутні жодні гарантії, що він і після виборів ще кілька місяців не буде ходити до суду, доводячи недостовірність поширеної про нього інформації.

Справа в тому, що згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. При цьому, за ч. 1 ст. 129 ЦПК попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЦПК питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною 3 цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Та наведені строки на практиці не дотримуються. І це не в останню чергу через такі причини, як тривале отримання судом інформації з адресного бюро про місце проживання фізичної особи, неявку учасників процесу на засідання, значну кількість справ, відпустки, лікарняні та ін. А ще ж є апеляційна інстанція і строки на подання апеляції. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У то й же час виборча кампанія стартувала 30 липня, а 28 жовтня - день голосування. Чи потрібен кандидату, якого "облили брудом", переможний процес після виборів? Можливо, в поодиноких випадках і так, але не в більшості.

Насамкінець

Хоча до юрисдикції адміністративних судів законодавцем і було віднесено вирішення значної частини спорів, пов’язаних з виборами, та в компетенції загальних судів так і лишилися суперечки щодо спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої її поширенням шкоди. Вони розглядаються у порядку ЦПК. При цьому, результати вирішення спорів щодо спростування недостовірної інформації в період виборчого процесу мають надзвичайно велику вагу. Тому в майбутньому доцільно внести до ЦПК зміни, встановивши скорочені строки розгляду для справ про спростування недостовірної інформації, оприлюдненої в період виборчого процесу і щодо його учасників.