Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
4 липня 2012 року Верховною Радою України прийнято закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції". Кодекс адміністративного судочинства також регулює це питання в ст.122-1 «Участь у судовому засідання в режимі відеоконференції».
Згідно із законом у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку визначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення засідання, у якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого засідання.
Крім того, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Щодо самого поняття відео конференції, то під нею розуміють телекомунікаційну технологію, яка забезпечує одночасну двосторонню передачу, обробку, перетворення та представлення інтерактивної інформації на відстані в режимі реального часу за допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки.
Подібну дефініцію знаходимо в Інструкції про порядок роботи з технічними засобами відеозапису й результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання (кримінального провадження), затвердженої Наказом Державної судової адміністрації від 15 листопада 2012 р. № 155, де вказано, що відеоконференція – це телекомунікаційна технологія інтерактивної взаємодії двох або більше віддалених учасників судового провадження з можливістю обміну аудіо - та відеоінформацією в реальному масштабі часу з урахуванням керуючих даних.
Аналіз запропонованих визначень дає змогу виокремити такі суттєві ознаки відеоконференції як однієї з інноваційних можливостей спілкування:
1) телекомунікаційна технологія, тобто за участю телекомунікаційних мереж;
2) просторова віддаленість учасників спілкування (в нашому випадку – учасників цивільного процесу);
3) режим реального часу;
4) взаємодія учасників шляхом обміну (передачі, обробки, перетворення та представлення) інформацією здійснюється одночасно.
Саме ці особливості відеоконференції роблять можливим її застосування без порушення таких базових принципів адміністративного процесу, як гласність і відкритість судового розгляду та його безпосередність.
Важливою в питаннях участі в судовому засіданні в режимі відео- конференції є позиція Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях підтверджував правомірність застосування судами відеоконференцзв’язку з точки зору права осіб, які беруть участь у справі, на правосуддя, яке відповідає вимозі справедливості.
Широке застосування відеоконференції для участі в судовому засіданні осіб, які територіально віддалені одна від одної або від місцезнаходження компетентного суду має сприяти підвищенню оперативності здійснення судочинства, дотриманню строків судового розгляду як важливого елемента права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, економії коштів учасників цивільного процесу, а отже, зростанню доступності правосуддя та реалізації низки інших важливих завдань, які служать загальній меті ефективного захисту особою своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Так, обов’язок проведення судового засідання в режимі відео конференції одночасно покладається на два суди: суд, який розглядає справу, та суд за місцем знаходження учасника відеоконференції.
Однак, в законодавстві нечітко врегульовано питання визначення суду, в якому буде проведена відеоконференція. Так, невідомо яким чином визначити суд, де буде проведена відповідна дія, враховуючи те, що необхідно співставити можливість проведення відеоконференції саме у той час, коли в іншому суді буде відбуватись розгляд відповідної справи.
До того ж, хто має бути відповідальним за проведення відео- конференції в суді, де знаходиться учасник процесу: має бути визначений відповідний суддя, судовий розпорядник або ж спеціальна уповноважена особа.
Законодавець не визначив процедуру підтвердження достовірності фактів, що засвідчують дані про особу, яка бере участь в процесі, а отже, і законність проведення відеоконференції та отриманих свідчень.
Проблемним видається питання ідентифікації особи, що бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Як правило, суд встановлює особу за оригіналом документу, який пред’являється суду, однак в режимі відеоконференції це питання ускладнене. Законодавство не містить і в цій частині жодних роз’яснень.
Необхідно зазначити, що ухвала суду про проведення судового засідання в режимі відеоконференції оскарженню не підлягає. Тобто суд, який зобов’язали забезпечити відеозв’язок, навіть не має права заперечити таке доручення та повинен обов’язково виконати таку дію, незважаючи на те, чи є така можливість у суду.
Разом з тим, на практиці, ухвали суду про забезпечення відеоконференцзв’язку приймаються до виконання судами неохоче, а іноді і взагалі не виконуються. Так, протягом року часто відмовляв у проведенні відеоконференції Рівненський окружний адміністративний суд, посилаючись на зайнятість зали судового засідання з огляду на те, що справи до розгляду призначені значно раніше, ніж надійшла ухвала про забезпечення відеоконференції.
Наступна проблема - це технічне обладнання та належна якість конференцзв’язку. Так, технічні засоби, що використовуються в судовому засіданні, не завжди забезпечують належну якість звуку чи зображення, що ускладнює процес. Виникають проблеми, особливо, коли особа що бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, має вади слуху.
Певні питання викликає і процес реалізації процесуальних прав особи у випадках проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Так, подання доказів, письмових пояснень, клопотань та відводів стає практично неможливим.
Ще одним проблемним питанням є різне навантаження на суди. Тому постає питання, чи зможе суд, в якому існує «перевантаженість справами», окрім розгляду власних справ, додатково організувати і провести відеоконференцію для іншого суду.
Безперечно, можливість участі особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції є абсолютно позитивним фактором, оскільки дає можливість економити кошти на проїзд до суду, є зручним для людей з вадами здоров’я і забезпечує можливість участі у розгляді справи осіб, що перебувають в місцях тимчасового утримання.
Однак, незважаючи на ці плюси відеоконференції, законодавець повинен звернути увагу на недоліки. Зокрема:
- необхідно визначити підстави проведення відеоконференції, вказати конкретні причини, за наявності яких особа, що бере участь у справі, має право подавати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції лише за умови, що жодна зі сторін не буде заперечувати проти цього;
- вказати в законі особу, що відповідальна за проведення відео конференції в тому суді, в якому знаходиться особа-учасник;
- визначити в законі спосіб встановлення особи, що бере участь у відео конференції;
- прискорити процес забезпечення судів якісною технікою для якісного відеозв’язку.
Немає сумнівів, що запровадження подібних змін передбачає покращення та спрощення, в деякій мірі процесу судочинства, як певні прогресивні нововведення, що зумовлені реаліями сучасного світу, що наближають Україну до європейських стандартів здійснення правосуддя, залучення досвіду більш розвинених судових систем. Однак, реалії функціонування судів у нашій країні змушують замислитися над тим, чи готова держава та, головне, суспільство, до подібних новел.
_03_03.png)
