flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Про процесуальні зміни очима судді – речника ЖААС Б.Моніча

07 липня 2017, 10:45

Проект Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (№6232 від 23.03.2017 року) має на меті не лише внести зміни до відповідних процесуальних кодексів, виклавши їх у новій редакції. Досить цікавими є зміни, які стосуються судової системи загалом.

Які з них є найбільш цікавими?

  

 

 

 

 

 

  

Судовий збір

Так, законопроектом передбачено внесення змін щодо законодавства в частині справляння судового збору.

Початкові ставки судового збору збільшуються з 1,5 відсотка до 2 відсотків, при цьому встановлюється «верхня межа такого збору» – 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставки судового збору за подання апеляційних та касаційних збільшуються зі 110, 120 відсотків до 150 та 200 відсотків відповідно.

Позитивним моментом є визначення ставок судового збору в залежності від кількості позовних вимог, щодо яких розпочато процедуру апеляційного чи касаційного оскарження: якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Так само цілком виправданим є впровадження зрозумілих механізмів розподілу судових витрат у випадках укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем. Проект пропонує повертати скаржнику (заявнику) з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.

Питання звільнення від сплати судового збору завжди неоднозначно вирішувалося судами. Запровадження законодавчих критеріїв для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору виглядає логічним.

Право суду прийняти відповідне рішення Проект надає у випадках, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

д) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

На першому етапі запропонований перелік виглядає зрозуміло, він не переобтяжений великою кількістю пільговиків. У подальшому ці критерії можуть бути удосконалені.

Пропонованими змінами також передбачається звільнити від сплати судового збору осіб, які звернулися із заявою про видачу копії судового рішення у справах, що розглядались судами, розташованими на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Разом з тим, за повторну видачу копії судового рішення у таких справах справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Також пільг позбавляються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Позбавлення цих органів пільг по сплаті судового збору вочевидь викликано тим, що досить часто саме ці органи зловживають правом на оскарження судових рішень у справах, де судова практика є однозначною.

Якщо говорити про недоліки проекту, то варто було б позбавити відповідних пільг і органи праці та соціального захисту населення.

Без змін залишені норми законодавства, які звільняють від сплати судового збору обидві сторони у справах про притягнення осіб до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень.

Право на таке звільнення випливає з положень частини 4 статті 288 КУпАП, яка передбачає, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 13 грудня 2016 року у справі №21-1410а16: «за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає».

До прийняття відповідного рішення Верховного суду України існувала судова практика, коли органи поліції змушені були сплачувати понад 1300 грн. судового збору задля підтвердження законності накладення штрафу в розмірі 425 грн. При цьому суди першої інстанції у одних випадках вимагали сплати судового збору від позивача, у інших – ні.

Сьогодні левову частку таких справ складають справи про накладення органами поліції штрафів за порушення правил дорожнього руху. Відсутність обов’язку зі сплати судового збору у цих справах має своїм наслідком те, що майже усі справи проходять три судові інстанції. Їх особливістю є те, що практично у кожній справі суд оглядає відеозаписи фіксації правопорушення і це займає багато часу.

Витрати Держави на оплату праці працівників апаратів судів кожної інстанції, оплату праці суддів, які розглядають відповідні справи, у порівняння з сумою штрафів, що можуть бути стягнуті (425 грн.) є явно неспівмірними.

Встановлення судового збору у даній категорії справ буде додатковим запобіжником зловживання правом на оскарження відповідного рішення органу державної влади про притягнення до адміністративної відповідальності як позивачем, так і органом державної влади.

На підставі викладеного, частину 4 статті 288 КУпАП слід виключити.

Електронне судочинство

Позитивним є те, що автори проекту пропонують стимулювати учасників процесу до подачі документів в електронній формі та використання сучасних засобів платежів через мережу Інтернет: при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір сплачується виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

На перших етапах запровадження елементів електронного судочинства це цілком виправдано, оскільки працівникам апарату суду доведеться менше часу витрачати час на оцифрування документів поданих у паперовій формі, а проходження Інтернет-платежів, їх перевірка також дає суттєву часову економію.

Також, сподіваюся, що намагання законодавця впровадити Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у всіх органах судової влади України досягне своєї мети. Зазначена система має стати єдиною не лише для судів України а і для Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційній комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, їх органів та підрозділів.

Нею, окрім процедур автоматизованого розподілу також визначатимуться правила ведення ЄДРСР, порядок надання повного доступу до судових рішень.

Прогресивним є надання фізичним та юридичним особам, державним та іншим органам права на повний доступ до судових рішень в Реєстрі, ухвалених у справах, у яких вони брали участь як учасники справи. Таке ж право закріплене за особою, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Це здешевить витрати судів на надсилання судових рішень сторонами процесу.

Суттєве розширення процедур розгляду справи у режимі відеоконференції є також позитивним моментом, однак практика показує, що ці процедури мають значні вади. Українські суди недостатньо забезпечені залами судових засідань, а тим більше залами, які обладнані системами відеоконференцзв’язку. Як наслідок, розгляд справи у режимі відеоконференції призводить до того, що замість однієї зали судових засідань при розгляді судової справи використовуються дві, три, а то й чи більше.

Коли сьогодні суддя виносить ухвалу, якою зобов’язує два інших суди забезпечити проведення розгляду справи в такому режимі, фактично паралізується робота трьох залів судового засідання.

Саме тому відповідні судові процедури мають бути переглянуті. Судова повістка це не запрошення у театр чи кіно, коли особа має право вибору: піти чи не піти. З’явитися до суду за повісткою чи викликом один із головних процесуальних обов’язків особи, яка бере участь у справі. Звільнення від такого обов’язку має відбуватися за умотивованим рішенням суду при наявності об’єктивних підстав.

Змін зазнають процедури виконання судових рішень. Запроваджується Єдиний державний реєстр виконавчих документів. Передбачено, що виконавчий документ скріплюється електронним цифровим підписом уповноваженої посадової особи та вноситься до цього Реєстру. Вводиться система автоматизованого арешту коштів, яка забезпечує накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках. Ця система є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Нові процедури

Загалом законодавець запроваджує нову процедуру, яка не існувала раніше: розгляд суддею заяви про надання повного доступу до судового рішення у ЄДРСР.

Законопроектом передбачено, що така заява розглядається суддею, що ухвалив рішення, невідкладно, а якщо вона потребує додаткового вивчення - протягом трьох робочих днів.

Про результати розгляду заяви повідомляється особа, яка звернулася із заявою, не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної заяви.

Рішення про відмову у наданні доступу до судового рішення викладається суддею в письмовій формі та повинно бути вмотивованим. Таке рішення може бути оскаржене до суду в загальному порядку.

Надання дозволу на доступ до судового рішення або відмова в цьому можуть бути оскаржені до голови відповідного суду або до суду в порядку, передбаченому законом.

Сама ідея впровадження подібних процедур виглядає досить цікавою, однак очевидними є певні недоліки її правового регулювання. Так, суддя, що ухвалив рішення, не завжди може бути на робочому місці. Виникає питання: хто тоді розглядатиме відповідну заяву? Строки розгляду заяви обчислюються у робочих днях, а строки повідомлення заявника про результати розгляду такої вказівки не містять.

Удосконалюються механізми оскарження рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Якщо раніше законодавством не регулювалися питання юрисдикції відповідних спорів, то вже сьогодні пропонується: рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», може бути оскаржене разом з поданням відповідною особою позовної заяви про захист або відновлення її прав у спорі (справі), для вирішення якого така допомога запитувалась, до суду, в який подана така позовна заява.

Така скарга розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження до суду. У разі необхідності така скарга може бути розглянута в судовому засіданні з викликом позивача та/або представника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Тобто, автори проекту відносять вирішення відповідних спорів до юрисдикції суду, який розглядатиме відповідну позовну заяву.

Тим не менш, запропонованим проектом не врегульовано порядок оскарження відповідних рішень у випадках, коли особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання (пункти 2, 4 частини першої статті 20 однойменного Закону).

Також варто відзначити відсутність визначення порядку обрахування відповідних строків у робочих чи календарних днях.

Проект передбачає надання суддям та адміністратору Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи доступу до інформації Єдиного державного демографічного реєстру. Такий доступ може спростити процедури ідентифікації осіб, які звернулися до суду, зніме необхідність направлення запитів щодо місця проживання відповідних осіб, що займало досить багато часу і негативно відображалось на строках розгляду справ.

Водночас занепокоєння викликають запропоновані зміни до законодавства, відповідно до яких суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату час і місце першого судового засідання, інших судових засідань чи вчинення відповідної процесуальної дії у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Відповідні правила стосуються випадків коли остання відома адреса місця проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованих територіях.

Прагнення врегулювати питання розгляду справ, учасниками яких можуть бути особи, які залишились на тимчасово окупованих територіях, зрозуміле, однак запропоновані зміни мають ризик, що адресат такого повідомлення так і не дізнається по розгляд її справи у якомусь із судів України.

Більш доцільним слід розглядати створення Єдиного державного реєстру осіб, які повідомляються про виклик до суду. Відповідний Реєстр має надавати можливість особі здійснювати пошук, а результати такого пошуку – відображати інформацію про особу, яка викликається до суду, а також інформацію про дату, час, місце слухання відповідних справ. Впровадження такого Реєстру буде корисним не лише для осіб, які залишились на тимчасово окупованих територіях, а і для інших учасників судових справ. Також це буде корисним для судів, якщо особа не з’явиться до суду через участь у іншій судовій справі.

Надзвичайно позитивною слід вважати норму, яка встановлює як одну із підстав дисциплінарної відповідальності державного службовця у виді догани або звільнення прийняття рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. Водночас незрозумілою є позиція авторів Проекту про те, що для застосування держслужбовцем правової позиції Верховного суду України такий суд має винести ще й окрему ухвалу щодо такого державного службовця.

У Законі України «Про судоустрій і статус суддів України» уточнено одну з підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тепер суддя підлягає такій відповідальності з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до суттєвих негативних наслідків.

Негативні наслідки та їх суттєвість, вочевидь, буде визначати практика роботи Вищої ради правосуддя.

Також Проектом підтверджено рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року №56, Рішення XIV позачергового З’їзду суддів України від 15 березня 2017 року про можливість одного судді мати декількох помічників. Відповідні зміни пропонується внести до статті 157 Закону.

Підсумовуючи викладене, законопроект слід оцінити як позитивний. 

 

 Прес-служба Житомирського апеляційного адміністративного суду

 

Джерело: Центр суддівських студій від 07.07.2017